А
Адгезія – зчеплення (прилипання, злипання) приведених в контакт різнорідних твердих або рідких фаз; комплекс явищ, які здатні утворити зв'язки між матеріалами, що склеюються.
Азбест – тонковолокнисті мінеральні речовини класу силікатів, здатні розділятися на тонкі волокна; використовують як наповнювач та теплоізоляційний матеріал.
Антисептики – речовини, що застосовуються для захисту будівельних матеріалів від біопошкоджень (впливу бактерій, грибків, тощо).
Анкер – металева конструкція, що закріплюється в будівельних матеріалах (бетон, цегла і т.д.) та має різьбовий елемент (болт, гвинт) для приєднання важких і навантажених вузлів, деталей або конструкцій.
Армування – підсилення матеріалу або конструкції іншим матеріалом, наприклад, штукатурки металевою сіткою.
Архітектурні обломи – деталі, що слугують для складання архітектурних гуртів і карнизів.
Б
Балкон – прибудований до зовнішньої стіни будинку на певній висоті майданчик, огороджений поручнями і сполучений дверима з внутрішнім приміщенням.
Барвники – пігменти, органічні сполуки, що надають забарвлення різним матеріалам.
Бетон – суміш гравію, щебню, з розчином цементу, що здобуває після висихання велику твердість.
Бітум – тверда плавка або в’язкорідна суміш вуглеводів та їх неметалевих похідних.
Будівельний розчин – матеріал, що отримують внаслідок затвердіння суміші в'язкої сполуки (цемент), дрібного заповнювача (пісок), затверджувач (вода) і у необхідних випадках спеціальні добавки.
Будівельний майданчик – територія, на якій розміщені: будинок, що споруджується, склади, побутові приміщення, постійні та тимчасові дороги.
Будівельні конструкції – елементи заводського виготовлення, відносно закінчені частини будівлі чи споруди.
Будівельна повсть – матеріали, які одержують із низьких сортів шерсті тварин з додаванням рослинних волокон та крохмального клейстеру.
Будівельний рівень – контрольно-вимірювальний інструмент для визначення вертикальності (горизонтальності) поверхонь.
Бучарда – молоток із зубцями на торцях.
В
Валик рельєфний – інструмент для створення фактури декоративними штукатурними розчинами.
Вапно – випалений вапняк CaO, MgO.
Вентиляція – регульований повітрообмін у приміщенні; призначена для забезпечення необхідних чистоти, температури, вологості й рухливості повітря.
Ватерпас – вимірювальний інструмент, найпростіший прилад, але дуже точний, яким перевіряють горизонтальність поверхні, також вимірюють і невеликі кути нахилу. Прилад являє собою основу з вертикальною стійкою (два перпендикулярно скріплених бруска), до якої прикріплено висок.
Посередині вертикальної стійки пропилено риску (глибока борозенка), якщо поверхня горизонтальна, то шнур виска збігається з рискою. Якщо поверхня не горизонтальна, то шнур схилу відхиляється від борозенки
Вікно – проріз в зовнішній стіні будинку. Забезпечує надходження до приміщення світла і повітря, зв'язує внутрішній простір будівлі з навколишнім середовищем.
Відмостка – спеціальний покрив уздовж зовнішнього боку стін будинку, призначений захищати фундаменти від атмосферних опадів.
Висоли – білий кристалічний наліт водорозчинних солей на поверхні цегли, штукатурки.
Високоякісна штукатурка («маячна») – застосовують у будівлях першого класу: театрах, клубах, музеях тощо. Вона складається з трьох шарів: оббризк, ґрунт, накривка і має бути завтовшки не більше ніж 20 мм.
Водоутримувальна здатність – здатність готової розчинової суміші утримувати воду у шарі при його контакті з абсорбуючою основою.
В'яжучі речовини – головна складова розчинів, яка забезпечує їх твердіння і зчеплення з основою, на яку наносять розчин.
Г
Галька – порода гравійного походження плоскої та зерноподібної форми.
Галтель – форма поверхні у вигляді жолобка, виїмки на зовнішньому або внутрішньому ребрі деталі.
Гігроскопічність – властивість матеріалу вбирати з повітря воду.
Гідрофобність – нездатність матеріалу змочуватися водою; відштовхування води.
Гідравлічне вапно – продукт помірного випалу вапнякових порід з вмістом глини 8-20 %.
Гідратне вапно (пушонка) – порошок, одержаний при гасінні вапна водою у кількості 50-75 % від його маси, яка необхідна для перебігу реакції гідратації.
Гіпс – водний сульфат кальцію. Застосовується при виробництві в’яжучих речовин, штукатурного гіпсу, гіпсового цементу.
Гіпсобетон – це різновид бетонного каменю на основі гіпсового в'яжучого.
Глини – осадові гірські породи. Використовуються для приготування мурувальних і штукатурних пічних розчинів.
Горище – поверх, розташований між дахом і перекриттям над останнім поверхом будівель.
Гурт – профільовані смуги або обрамлення, виконані з будівельної розчинової суміші шляхом поступального прямолінійного чи криволінійного руху шаблону.
Ґ
Ґрунт – другий шар штукатурки, яким вирівнюють поверхню, завтовшки не більше 10 мм за одне нанесення. Наносять густим і пісним розчином.
Ґрунтовка – матеріал, який закріплює поверхню основи, зменшує її водопоглинання і збільшує адгезію до неї наступних шарів. Ґрунтовки також забезпечують високу адгезію штукатурок до основи, створюють рівномірний колірний тон і забезпечують зручне укладання штукатурки і формування захисного шару на її поверхні.
Д
Дах – верхня частина будівлі, що поєднує огороджувальні та несучі функції і служить для захисту будинку від атмосферних опадів і видалення їх за його межі.
Держа́вні будіве́льні но́рми (ДБН) – нормативно-правові акти, затверджені центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури.
Державні будівельні норми охоплюють всі галузі народного господарства держави та регламентують діяльність різноманітних сфер життєдіяльності людини.
Двері – проріз у зовнішній або внутрішній стіні чи перегородці будинку, призначений для проходу і сполучення між окремими приміщеннями.
Декоративна штукатурка – виконується декоративним розчином для опорядження поверхонь всередині і зовні будівель; можна створювати різноманітні фактури на поверхні.
Дефекти (брак у роботі) – відхилення, що перевищують нормативні показники.
Деформативність – властивість матеріалів змінювати початкову форму.
Деформаційні шви – це конструктивні елементи, що запобігають появу тріщин у стінах.
Деформація будівлі – зміна форми та розмірів, а також утрата стійкості (осідання) будинків або споруд під впливом різних навантажень і впливів.
Дисперсність – ступінь подрібнення речовини на частинки; чим дрібніші частинки, тим більша дисперсність.
Довговічність – здатність будівлі зберігати в часі задані якості.
Допоміжні процеси – ті, за допомогою яких не створюється будівельна продукція, але вони необхідні для виконання основних (наприклад, встановлення підмощувань).
Дранка – рейки, які використовують для обрешітки дерев'яних стін перед тинькуванням — щоб ліпше тримався розчин, це дешевий матеріал, який дозволяє якісно обштукатурити робочу поверхню без відшарування та розтріскування.
Дранка штукатурна – тонкі дерев’яні рейки.
Дутики – дефекти штукатурки, що утворюються при використанні в штукатурному розчині недостатньо погашеного вапна.
Е
Еркер – засклена частина приміщення, що виступає назовні по відношенню до площини стіни будівлі.
Еластичні герметики – еластичні матеріали для герметизації і ущільнення стиків, деформаційних швів, будівельних конструкцій.
Емульсія – суміш двох незмішуваних рідин, одна з яких у вигляді часточок розподілена в іншій; рідини, насичена краплями речовини, що не змішується з нею.
Ж
Жорсткість просторова – здатність будинку і окремих його елементів зберігати свою початкову форму під дією прикладених сил.
З
Загальнобудівельні роботи – земляні, кам’яні, бетонні, залізобетонні, столярні, теслярські, монтажні, покрівельні.
Законопачування – заповнювати простір між стіною і віконною чи дверною коробкою розчином змішаним із технічною ватою, тирсою, повстю; заповнювати монтажною піною.
Заповнювачі – матеріали, які не вступають у хімічну реакцію ні з водою, ні з в’яжучими, але зменшують витрати в’яжучих, зменшують усадку розчину (пісок, шлаки, тирса, кам’яний дрібняк).
Захисні будівельні конструкції – ізолюють приміщення від зовнішнього середовища або розділяють їх між собою (стіни, перегородки, вікна).
Звичайна штукатурка – виконується звичайними розчинами; після звичайної штукатурки можна поверхню фарбувати або обклеювати шпалерами.
Звукоізоляція – здатність перепони послабити шум, що проходить крізь неї.
Зовнішні стіни – огороджують приміщення від навколишнього середовища і захищають їх від атмосферного впливу.
Злив – зовнішній нижній віконний укіс. Виконується гідроізоляція перед прикріпленням металевого зливу.
І
Інвентар – сукупність знарядь, засобів для виконання необхідних робіт.
Інструмент – засіб, або сукупність засобів, за допомогою яких робітник виконує необхідні роботи.
К
Капітальність – сукупність довговічності будівлі і її вогнестійкості.
Каолін – біла вогнетривка глина.
Карниз – горизонтальний виступ зі стіни, який увінчує її верхню частину і виступає за її площину, служить для захисту стін від води, що стікає з даху.
Кваліфікація – ступінь підготовки робітника до певної роботи.
Кельма – інструмент для накидання, підмазування, підрізання зайвого розчину.
Контрфорс – вертикальна конструкція, що являє собою виступаючу частину стіни, вертикальне ребро, або опору, що окремо стоїть, пов'язану зі стіною кріпленням. Призначена для посилення несучої стіни шляхом прийняття горизонтального зусилля розпору від склепінь.
Колона – стовп, опора з постійним, чи змінним поперечним перерізом. Може бути круглої, квадратної чи багатогранної форми.
Колиска – пристрій для виконання робіт на висоті при штукатуренні фасадів.
Косоур – конструктивний елемент сходів, на який спираються східці; бокова частина сходового маршу.
Клінкер – отримують випаленням мергелю +1500 °С, слугує сировиною для одержання цементу.
Крихкість – здатність матеріалу раптово руйнуватися внаслідок навантаження, без попередньої зміни форми та розмірів.
Кут розсіювання світла – нахил укосу; виконується під тупим кутом.
Л
Лоджія – приміщення в вигляді поглиблення фасаду будівлі з дверними й віконними отворами. Як правило, одна сторона лоджії відкрита.
Лузг – внутрішній кут з’єднання двох стін, або стіни і стелі.
М
Марка – позначка у вигляді цвяха, ліпка розчину, що фіксує окремі точки лицьової поверхні штукатурки.
Мастика – пластична суміш в’яжучої речовини, тонкомеленого наповнювача і різних добавок.
Маяк – застосовується як регулятор товщини шпаклівки або розчину при штукатурних роботах, а також при влаштуванні стяжок.
Мансарда – поверх, обгороджених всередині горищного простору, утвореного скатним дахом, і призначений для розміщення житлових або підсобних опалювальних приміщень.
Маяк перфорований – металевий профіль з отворами, який фіксує рівень поверхні.
Монолітна штукатурка – отримується шляхом нанесення штукатурних розчинів на поверхню.
Морозостійкість – здатність матеріалу в насиченому водою стані витримувати багаторазову кількість циклів поперемінного заморожування і розморожування без видимих ознак руйнування і значного зниження міцності.
Н
Набризк – перший шар штукатурки, що наноситься вручну шляхом накидання або механізованим способом.
Накривка – третій шар штукатурної накиді. Утворює гладенький шар розчину, який можна легко затерти.
Напівтерок – інструмент для нанесення та вирівнювання штукатурної накиді.
Настил – підлога риштувань і помостів.
Ніша – заглиблення в товщині стіни для встановлення приладів опалення, шаф тощо.
О
Опори (колони або стовпи) – конструкції круглого, квадратного або прямокутного перерізу, що сприймають навантаження від перекриттів.
Опоряджувальні роботи – штукатурні; лицювально-плиткові; малярні; влаштування підлог.
Огороджувальні конструкції – елементи конструкцій, що складають зовнішню оболонку будівлі або поділяючі її на окремі приміщення; можуть одночасно служити і несучими конструкціями. Поділяються на вертикальні (стіни, перегородки) і горизонтальні (перекриття, покриття).
Опалубка – розбірна конструкція для зведення об’єктів з бетону, залізобетону. Для надання форм зведенням, аркам, куполам. Сучасна опалубка дозволяє швидко і в короткі терміни побудувати об'єкти.
Охорона праці – система законодавчих актів, заходів і засобів, які забезпечують охорону здоров’я і працездатність людини в процесі праці.
П
Панель – декоративна обробка нижньої частини стіни.
Парапет – прямокутне завершення стіни, що виступає над дахом на 0,7-1,00 м.
Перегородки – огороджувальні елементи, які поділяють внутрішній простір будівлі в межах одного поверху на окремі приміщення.
Перекриття – плоскі горизонтальні конструкції, які поділяють простір будівлі на окремі поверхи.
Перемички – залізобетонні або цегляні конструкції, що закривають віконний чи дверний отвір зверху.
Півтерок – інструмент для розрівнювання і намазування штукатурного шару.
Пілястра – вертикальний виступ на всю висоту стіни у вигляді квадратної пів-колони.
Підвал – поверх, повністю або більшою своєю частиною заглиблений в землю (називають також «підвальний поверх»).
Поверх – приміщення, розташовані на одному рівні.
Полімери – синтетичні смоли, високомолекулярні органічні сполуки.
Поліпшена штукатурка («під правило») – застосовують у житлових і громадських будівлях (дошкільні заклади, лікарні, школи тощо). Така штукатурка складається з трьох шарів: оббризк, ґрунт, накривка. Загальна товщина її не перевищує 15 мм.
Правило – інструмент для розрівнювання розчину.
Проста штукатурка – застосовують для штукатурення поверхонь у підвалах, складах, тимчасових будівлях, а також у підсобних приміщеннях громадських і виробничих будівель. Проста штукатурка завтовшки не більше ніж 12 мм складається з двох шарів: оббризк, ґрунт.
Простінки – ділянки стін між віконними отворами. Простінки бувають рядові (між прорізами) і кутові.
Пластичність розчину – розчин, що має хороші реологічні властивості; залежить від кількості в’яжучого матеріалу у розчині.
Р
Реологічність – штукатурний розчин, з яким легко працювати; додавання полімерів збільшує реологічні властивості штукатурного розчину.
Риштування – багатоярусна конструкція яка дає змогу влаштувати робочі місця на різних горизонтах.
Рухомість розчину – залежить від кількості води у штукатурному розчині; для різних шарів штукатурки різна рухомість розчину.
Розчинова суміш – багатокомпонентна система, яку отримують перемішуванням сухої будівельної суміші та води в заданому співвідношенні.
С
Саман – будівельний стіновий матеріал, що являє собою невипалену цеглу із суміші глини, соломи та піску.
Сандрик – карниз над окремим віконним чи дверним прорізом.
Скарпель – стальний круглий чи огранений стержень, розширений до кінця у вигляді гостро заточеної лопатки.
Сендвіч панель – це тип будівельного матеріалу, що являє собою так званий "сендвіч" (від англійського "sandwich" — бутерброд), який складається із двох пластикових ПВХ листів товщиною 1,5 мм із теплоізолятором всередині.
Спеціальна штукатурка – виконується розчином із спеціальними добавками, які надають спеціальних властивостей; може бути теплоізоляційна, акустична, гідроізоляційна.
Спеціальні роботи – гідроізоляційні, теплоізоляційні, сантехнічні, електромонтажні, монтаж ліфтів, вентиляційних каналів і газоходів.
Стіна – вертикальна частина будівлі, що служить для підтримування перекриття стелі, а також для поділу приміщення на частини.
Суха будівельна суміш – багатокомпонентна система, що готується дозуванням і ретельним перемішуванням мінеральних в’яжучих, полімерів, наповнювачів; змішується з водою безпосередньо перед застосуванням.
Суха штукатурка – облицювання гіпсокартонними листами заводського виготовлення.
Сходи – конструктивний елемент будинку, що поєднує поверхи.
Т
Терка – інструмент для затирання оштукатурених поверхонь.
Терка пластикова – інструмент для створення фактури тонкошарових декоративних штукатурок.
Технологічна карта – технічна документація, що складається з креслень, схем, тексту для виконання робіт.
Технологія – наука про переробку і обробку матеріалів, способи виконання виробничих процесів, виготовлення продукції.
Тирса – відходи деревообробних підприємств, слугують заповнювачем для теплоізоляційних штукатурок; для законопачування віконних і дверних коробок.
Торцювання – надання поверхні рівномірної шорсткості чи матового вигляду за допомогою щетинних чи гумових торцовок, щіток, губок.
У
Усенок – зовнішній кут з’єднання двох стін.
Укіс – елемент віконного прорізу, що підлягає оштукатуренню. Укоси бувають бокові і верхні.
Ф
Фактура – спосіб опорядження поверхні декоративною штукатуркою.
Фасади – зовнішні поверхні будівель і споруд: головний фасад, дворовий, бокові фасади.
Фронтон – трикутна частина стіни, огороджує горище і обрамляється карнизом.
Фундамент – це підземна конструкція, що передає навантаження від будівлі на ґрунт – основу. Площину, що спирається на ґрунт, називають підошвою фундаменту.
Ц
Цемент – найпоширеніший гідравлічний в’яжучий матеріал.
Цивільні будівлі – будинки, призначені для побутових, громадських і культурних цілей.
Цоколь – надземна частина фундаменту, яку видно зі сторони фасаду. Облицьована плиткою, природним каменем, або обштукатурена.
Ч
«Чиста підлога» – рівень - позначка, що є основою, від якої залежить зручність переміщення і можливість безперешкодного монтажу предметів обстановки. Природно, рівень повинен бути однаковим для всього об'єкта.
Ш
Шпатель – інструмент із сталевим лезом різної ширини і пластмасовою ручкою. Використовують для нанесення шпаклівок, ремонтних сумішей, для розшивання тріщин при ремонті штукатурки.
Штукатурка – це затвердлі шари будівельного розчину; виконуються звичайними розчинами і після висихання їх необхідно фарбувати.
Щ
Щебінь – продукт подрібнення в каменедробарках бутового чи булижного каменю. Заповнювач для розчинів і бетонів.
Щітка волосяна – застосовують для змочування поверхонь перед штукатуренням, нанесення ґрунтовок, фарб. Щітка-макловиця, щітка-ручник.
Щітка металева (дротяна, цвяхова) – використовується для очищення поверхонь від забруднень і надання їм шорсткості.
Я
Якість – сукупність ознак виготовленої продукції, що задовольняють вимоги споживача.